БІОГРАФІЯ.

Антон  Дмитрович  Мухарський (творчий  псевдонім Антін  Мухарський) народився  14 листопада 1968 року  в  місті  Києві в  родині  творчої  ітелігенції (Див. фотоархів)

Батько 1932 р. народження, уродженець  м. Киева (на  момент  народження  сина)  працював  солістом-вокалістом  ансамблю  «Мрія», в  подальшому  опанував професію  режисера-постановника  масових  свят в  який  досягнув значних  успіхів. Режисер-постановник  урядових  концертів, фестивалів, масштабних масових  свят, Народний  артист  України, автор  монографії «Свято –  моя  професія».

Мати (на  момент  народження  сина) солістка ансамблю «Мрія». В  подальшому  довгі  роки  працювала в «Укрконцерті» начальником концертного  відділу. Останнім часом – хранителька  домашнього  вогнища.

Народився  Антін  у  чудовий, часом  сніжний, а  часом  сонячний  морозний  листопадовий  день в  лікарні ім. Калініна, вікна  якої  виходили  на  київський  Зоопарк.  За  знаком  зодіака – скорпіон, за  східним  гороскопом – мавпа. Стихія –  вода. Дерево –  каштан, квітка –  піон. Щасливе  число – 5.  Камінь – топаз, смарагд.

Перші  роки  життя  провів  на  Подолі у  приватному  будинку  по  вул. Мирній (нині  не  існує),  що  піднімалася  від  Глибочиці на  Татарку. Згодом разом  з  батьками та  бабусею  переїхав  на  Мінський  масив, де  й  пішов до  29-ї середньої  школи, яку  і  закінчив у  1985 році.

Провалив  іспити (як  згодом  з»ясувалося не  без  «допомоги»  батька,  який  в  свій  час теж  вчився  на  біолога і  розчарувався  у  цій  професфії, а  тому  бажав  синові  «кращої  долі» й  умовив  професорів  поставити  трійку з  хімії)  до  університету ім. Шевченка (біологічний  факультет, спеціальність  гідробіолог) і  цілий  рік  вештався  ледацюгою. Хіба  що  знявся у головній  ролі  (Макаркін)  у  стрічці «Чужий  дзвінок» (Київська  студія  ім. О. Довженка, реж. С.  Олійник 1985 р.)  за  участі  дуже  популярної  тоді  акторки  Олени  Сафонової (в  яку  був  трошки  закоханий), що, мабуть,   й  вплинуло  на  рішення  поступати  до  Київського інституту  театрального  мистецтва.

1986 року  поступає  в  КДІТМ ім. Карпенка-Карого на  акторський  курс професора, Народного  Артиста  СРСР Ю. Мажуги. Напочатку 1987 р. бере  участь  в  якості  актора в  першому  українському госпрозрахунковаму  театрі  ім. Ленінського  Комсомолу, вистава «Ромео і  Джульєта» (режисер  та  художній  керівник  театру Володимир  Пилипенко). За  несанкціоновану  участь  у  виставі, наслідком  якої  стало  ігнорування генерального  прогону   державного  іспиту  з акорської  майстерності (прем»єра та  прогон співпали за  часом  і  датою),  ризикує  бути  виключеним  з  інституту. Аби  цього  не  сталося, воліє  податися  у  лави  Радянської  армії.

1987-1989 р.р. служба  у рядах воїнів Групи радянських  військ у  Німеччині (спершу танковий  завод, а  згодом Ансамбль  пісні  й  танцю ГРВН, артист  хору. Вюнсдорф. Німеччина). Звільнений  у  запас  у  званні сержант.

Після  строкової  служби  повертається  до  навчання  у  КДІТМ (акторський  курс під  керівництвом  професора, Н.А. України М. Резніковича). В  той  час  на  курсі  викладав  акторську  майстерність нині  відомий режисер Андрій  Жолдак, під  проводом  якого  разом із  студентами було  поставлено  експериментальну  виставу  «О-О-И» (художник  Федір  Тетянич – «Фріпулья»). 

На  початку  90-х  років  Антін  бере  активну  участь  у  студентському  русі  за  Незалежність  України, та  Першій хвилі  Нового українського  Відродження.  Відвідує  літературні  вечори, та  інші  мистецькі заходи  де  знайомиться  з  представниками літгурту  «Бу-Ба-Бу» (Ю. Андрухович, Ю. Неборак, О. Ірванець, Т. Прохасько, Ю. Іздрик) театральними  діячами (С.Проскурня, О. Богомазов, Ю. Одинокий) результатом  чого  стають  спільні  експерименти на  базі  новоутворених театральних  студій, а  також  написання  автобіографічної  повісті  «Доба», яка  отримує Гран-прі  міжнародного  літературного  конкурсу  «Гранослов» та  видається  накладом  1000  примірників у  видавництві  «Український  письменник».

У  квітні 1991 року  через  старшне  кохання  одружується  із  своєю  однокурсницею Жанною  Богдевич.

Молода  родина  сприймає Незалежність  України з  нечуваним  патріотичним  піднесенням  і  народжує  до  цього  свята доньку, яку  нарікають  Софією (24.09. 1991 р).

У 1992 році Антіна  запрошують  до  Національного  Академічного  театру російської драми ім. Лесі  Українки, де  він  і   працює  до 2004 року. Протягом  цих  років на  уславленій  сцені  театру  Антін  зіграв  понад  півтора  десятка  головних  ролей серед  яких особливо  хотілося  б  відзначити такі – Філіп, вистава «Молоді  роки  короля  Людовіка XIV» (1992 р. Реж. М.Ю. Резнікович), Він, вистава «Метелик» (1993 р. Реж. Ю. Одинокий),  Чахлик  Невмирущий, вистава «Іван Царевич» (1994 р. Реж. Ю. Сікало), Сер Бекбайт, вист. «Школа  Скандалу» (реж. М. Резнікович), Фердинандо, вист. «Фердинандо» (1996 р. Реж. С. Міхалевич),  Семен  Семенович, вист «Крокодил» (1997 р, реж. О. Онуров), Турнель, вист. «Блоха  в  усі» (1998 р. Реж. А. Віднянський). Але  справжнім  театральним  тріумфом  стала  вистава  «Ревізор» за  М.  Гоголем (реж. Ю. Аксьонов), у  якій  Антін зіграв  роль  Хлєстакова, за  яку  отримав премію Київська  Пектораль за  1999 рік, любов  глядачів  та  прихильність критики.

У  цей  самий  час  Антін  активно  грає  у  київських  антрепризах  театр «Сузір»я» (Премія  «Київська  пектораль» за  роль  Бертрана у  виставі  «Коли  кінь   непритомніє») та  театрі  «Золоті  ворота» де  за  роль Раскольнікова у  виставі  «Вбивець»  отримує  приз  критики Единбурзького  фестивалю (1996 р.).

Згодом  за  мотивами  цих  гастролей  в  Единбурзі  Антін  напише  автобіографічний  роман «Попса  для  еліти» (виданий у 2001 році  у  видавництві «Клуб  сімейного  дозвілля»)

Плідно  розвиваються  справи  і  на  кінематографічно-серіальній  ниві. За  цей  час  Антін  знімається  у  серіалах  «День  народження  буржуя» (1998р), «Лєді  бомж» (1999 р),  кінострічках «Острів любові» (1996р)та  «Мийники  автомобілів» (2000 р).

2000 рік рік  стає  для  Антіна  переломним.  Подією, яка  кардинально  змінила  його  життя стало  рішення  про  продовження навчання  і  вступ  на  режисерсько-сценарні  курси  Всеросійського Державного  інстируту кінематографії ім. Герасімова, а  також  пропозиція  від  автора  та  ведучого  телевізійної  програми  «НЛО» Олексія  Гончаренка стати  режисером  та  сценаристом  цього  рейтингового шоу. Поєднуючи  навчання у  ВДІКу (курс  проф. О. Рогозіна), роботу  в  театрі  й  на  телебаченні за  наступні  роки  Антін  досягає  не  аби  яких  успіхів саме  на  телевізійній  ниві.

У  2001 році  він  стає  автором  та  ведучим  програми «Бадьорого  ранку». Образ Фелікса  Фурцева, злегка  пришелепкуватого   музичного  критика-аналітика  стає  дуже  популярним  в народі (аж  до  цитування). Паралельно  над  цим  Антін  виступає  атором-сценаристом  та  режисером  постановником  програми «Музичний  кіоск» (ведучий  Олексій  Гончаренко), та  співавтором  та  ведучим  телевізійного  шоу «Шалений  світ» (2002-2003 р.р.).

Разом  з  телевізійною  популярністю приходить  і  фінансова  незалежність.  У 2002-му  році  Антін створює приватне  «Бюро  Антіна  Мухарськго», основним  профілем  якого  є  організація  свят, гастролей, та  масових  заходів. Шалений  робочий  ритм, маса  замовлень (більше  60-ти   крупних   заходів  протягом двох років,

серед  яких  відкриття  ресторанів «Да  Вінчі  фіш клаб», «Колесо», постійна  співпраця  з  мережею  ресторанів  «Козирна  карта», проведення  Автомобільного  салону  «Автоєкспо» 2003, 2004, 2005, р.р., організація  новорічних  ялинок  в  Палаці «Україна» 2003, 2004 рік, організація  та  проведення  дилерських  конференцій  та  корпоративних  свят для  найбільших  компаній  України  серед  яких «Київстар», «Торговий  дім Ніко», «Філіп  Моріс», «ЮМС», «МакДональдс», «Самсунг» та  багато  інших. Все  це  свідоцтво  професіоналізму,  креативу  та  відповідальності  працівників  бюро  під  керівництвом Антіна  Мухарського.

У 2003 році  на  екранах  телевізорів  з»являється  реклама  порошку  «Тайд». Головним  діючим  персонажем  якої  є  Антін  Мухарський.  За  свідченнями  статистики, ця  реклама  у  сезонах 2003, 2004, 2005, та 2006 років  була  однією  з  найуспішніших за  коефіцієнтом  продуктивності, а  Антін  Мухарський  перетворюється  на  своєрідного  «містера Тайд», що  заходить  до  кожної  української  оселі  із  словами «Ви ще  не  в  білому?  Тоді  ми  йдемо  до  вас!».

У  цей  час  трапляються  радикальні  зміни  й  у  особистому  житті  Антіна. І  знову  нове і  шалене  кохання. На  цей  раз ним  стає  «стара  знайома» з  якою  Антін  навчався  разом  у  театральному  інституті, актриса  і  телеведуча Сніжана  Єгорова.

Іхні  стосунки  розвиваються   під  пильним  оком  папарацці й  жовтої  преси  і  супроводжуються  постійними  скандалами.  Ще  б  пак – обидва  успішні  актори  і  телеведучі, обидва  дуже  емоційні  люди. Сніжана  розлучена й  має  двох  доньок  від  першого  шлюбу  з  режисером і  кліпмейкером Семеном  Горовим.  Антін одружений  і  має  доньку. У 2003 році  Антін  розлучається із  своєю  дружиною і  намагається  створити  сім»ю із  Сніжаною. Бурхливе  з»ясування  стосунків і  скандал  в  пресі влітку  2004  року  призводять  до  розриву  стосунків.  Події  цього  періоду  у  житті  Антіна  заслуговують  на  окремий  роман (який  він  і  обіцяв  написати).

Протягом  2004 – 2006  років  Антін  веде  на  телебаченні  програму «Квадратний  метр», після  Помаранчової  революції створює  музично-розважальний клуб  «Майдан»,  бере  участь  у  проекті телеканалу  ІНТЕР  «Ігри  патріотів», продовжує  діяльність  як  керівник  «Арт-бюро», та  успішний  шоу-мен.

2006 рік  у  житті  Антіна теж   дуже  багатий  на    визначні  події. Нарешті, домігшися стабільної  фінансової незалежності,   Антін  наважується втілити  на  гідному   професійному  рівні  давно  задуманий  проект музичного  гурту, який  би  виконував музику  у  стилі  «Сільський  гламур». Саме  таким  особисто вигаданим  терміном Антін  характеризує  карколомний  мікс з  українського  етно, американського  кантрі, французського  шансону  та й  ще  безлічі  музичних  стилей. Результатом   спільної  праці  гурту  «Коні-айленд» створеної  Антіном стає  альбом  «Злокохучий  мен»  в  якому  Антін  виступає  автором, співаком  та  продюсером (Презентація  та  реліз  альбому  відбулися  у  листопаді 2006-го  року).

В  травні 2006 року  перша  дружина  Антіна Жанна    народжує  йому  другу  доньку (яку  називають Іванна), а  у  жовтні  того ж  року Сніжана  Єгорова народжує  йому  сина (якого  називають  Андрій).  (Певне, що  цей  період  у  житті  Антіна  теж  заслуговує  на  окремий  роман!)

З 2006 року  Антін  та  Сніжана  знову  разом і  живуть  у  законному  шлюбі.

Через  карколомні  події у  професійному  та особистому  житті 2007 рік  видається   для  Антіна  досить  кризовим  в  емоційному  та  творчому  плані.  Настає  так  званий  «пік кризи  середнього  віку». Антінові  38. Багато  що  зроблено, багато  чого  досягнено. Настає  період  переосмислення  життя, зміни  ритмів, пошук  приоритетів.  Більше  ніж  півроку  йде  на  те, щоб  розібратися  у  нових  реаліях  і  векторах прикладення  сил.  Після  тривалих роздумів  Антін  обирає  напрямок, який  дивує  всіх  своєю радикальністю. Він  задумує  і  втілює  в  життя ідею  Галереї  незалежного  мистецтва  ANTINS  COLLECTIONS, яка  б  опікувалася сучасними  художниками й  виконувала  кураторську  функцію, створюючи  актуальні  мистецькі  проекти  в  сфері  візуальних  та музичних  мистецтв.

Першою  виставкою, якою знаменується  народження  галереї  стає  експозиція  «Сільський  гламур» (квітень 2008 р).   виставка  колекції  Антіна  Мухарського, що  збиралася  понад  10  років і  налічує  близько  1000  картин  українського  народного  малярства 30-60х  років.  Виставка  проходила в  «Українському  домі»  й  викликала  неаби  який  резонанс  у  мистецьких  колах.

У червні 2008 року в  галереї  «Арт-Фокстрот»  на  Андріївському  узвозі відбулася  офіційна  презентація  галереї  з  першим  кураторським  проектом  Антіна  Мухарського  «Україна  наша!» в  якому  взяли  участь  художники  Владислав  Шерешевський, Іван  Семесюк та  Сергій  Коляда.

Далі були  наступні  проекти: участь  у  фестивалі  мистецтв Гогольфест 2008,  участь  у  салоні «Київ Файн-арт 2008» з  кураторським  проектом День  вчителя» (за   участі  В. Шерешевського), організація  персональної  виставки  Романа  Мініна  «Шахтарський  фольклор»,  участь  у  салоні «Київ  Файн-Арт 2009» з  кураторським  проектом «Жлоб Арт. Біомаса» (за  участі Івана  Семесюка, Сергія  Коляди, Григорія  Груші, Брентона, Сергія  Хохла, Владистава  Шерешевського),  участь  у фестивалі  Махнофест (м. Гуляйполе) з  кураторським  проектом «Анархомистецтво», участь  у  фестивалі  Гогольфест  з  проектами  «Сільський  гламур» та  «Модний  Гоголь», участь  у  фестивалі «Контемпорарі-Арт» 2009 з  кураторським  проектом «Матч  смерті», фестивалі Типілля (м. Харків).

Особливою  подією 2009  року  стала  презентація  колекції  одягу «Сільський  гламур» ідеологами  та  авторами  якої  виступили  Антін  Мухарський  та  Сніжана  Єгорова.

Концептуальним  доповненням  і  розвитком  теми  «сільського  гламуру» є запис  другого  аудіоальбому  «Village glam» де  більшість  пісень  виконуються Антіном  в  дуєті  із  своєю дружиною Сніжаною  Єгоровою. Презентація  і  реліз  альбому призначені  на  кінець  січня  2010 року.

До  нового  альбому  було  відзнятий  відеокліп  на  пісню «Най-най-най».  Також  готуються  до  виходу  кліпи  на  пісні «Тачанка  з  Гуляйполя» та  «Херсонський  ренджер». Таким  чином, враховуючи  5 кліпів  відзнятих  до  першого  альбому  «Злокохучий  мен» (на  пісні «Село  Чопілки», «Кохай  мене», «Ваз  2103», «Шестипалий  Петро» та  «Моя  мала») можемо  сказати що  відеодоробок  Антіна  та  Сніжани  у  музичній  царині  досить  вагомий. (Доречі, режисером  і  автором  усіх  кліпів  на  тему  «сільського  гламуру»  виступає  сам  Антін).

Як  каже   Мухарський,  «сільський  гламур»  це  мегапроект  у  пошуках  автентичного  українського  стилю, який  мусить   поєднувати  у  собі  музику, живопис, одяг, відео, і,   врешті  решт,   вилитися  у  сценарій  за  яким  буде  відзняте  дійсно  автентичне  українське  кіно.

У вересні  2009 році  за  ініціативи  Антіна  Мухарського  створено  націонал-анархічне  творче  угруповання Союз Вольних Художників «Воля або  Смерть», до  складу  якого  увійшли художники  Іван Семесюк, Сергій  Коляда, Ніна  Мурашкіна, Ігор  Перекліта, Сергій  Хохол. Союз  ставить  на  меті  створення  арт-простору, де  було  б  презентоване  радикальне  українське  мистецтво, що  відображує  реакцію  художників  на  актуальні  для  сьогодення, часом  гострі  соціальні  теми, викликає  глядача  на  діалог, примушує  замислюватися  над  шляхом, яким  рухається  світ  і  Україна, не  бути  байдужою, споживацькою масою.

У  планах  галереї  та  Союзу на  2010 рік  проведення  Великої  виставки  українських  мультиплікаторів, участь  у  Великому  Скульптурному  Салоні, у  фесивалі  Гогольфест  та Контемпорарі-Арт, подорож  містами  України  з  пресувними  проектам.